А на дворі все-таки осінь. Фрагменти старих зображень в моїй голові. Свіжий холод. І якесь таке відчуття, що нічого не змінилося.
Чому люди так чіпляються за минуле?
Все одно почуваєш себе шкільним дівчиськом.
Хочеться збиратись і, напившись вина, дуріти під старе добре AFI та ще там щось, вже не пам'ятаю.. І непогано б мерзнути у парку або у під'їзді та бачити всіх.. Навіть приходити у школу було б нежахливо. Хоча ні) А хтось бере участь у олімпіадах, які почалися у жовтні.. А ще можна просидіти в мережі до пізньої ночі, а вранці знов скаржитися на холод у ванній, цукор у чаї, дощ на вулиці.. І так воно якось..